Студент 6 курсу медичного факультету Петро Табас – стипендіат програми з підтримки талановитої молоді «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука та учасник міжнародної конференції YES – щорічної «Ялтинської європейської стратегії», що відбулася у вересні цього року в Києві. Приємно, що серед запрошених студентів і молодих лідерів, які приїхали з усіх регіонів України, був студент ТДМУ. Варто також зазначити, що представників інших вишів Тернополя на форумі не було.
Попросила Петра розповісти про свої враження від конференції, участь у програмі «Завтра.UA», про навчання й захоплення, які роблять студентське життя ще насиченішим.
– За результатами конкурсного добору стипендіатами фонду Віктора Пінчука «Завтра.UA», крім вас, стали ще троє студентів нашого університету: Анастасія Гудима, Катерина Воробець, та Роман Зварич. У загальному рейтингу конкурсантів серед сотні найкращих студентів ви посіли…
– … 57 місце.
– На яку тему подали наукову роботу?
– Тема: «Вплив роботи за комп’ютером на зорові функції в учнів старшого шкільного віку». Дослідження вів, працюючи на кафедрі фізіології під керівництвом професора Степана Несторовича Вадзюка. Заяву про участь у конкурсі подав на початку 5 курсу, рік тривав добір, а переможці стали відомі в травні, коли в Києві нам вручили сертифікати на здобуття річної стипендії. Стипендіати освітньої програми Фонду «Завтра.UA» також могли взяти участь у форумі «Ялтинської європейської стратегії» (YES). Я скористався такою нагодою й надіслав своє резюме та мотиваційний лист. Була також співбесіда телефоном англійською мовою з організаторами провідного форуму країни.
– Що вас особливо вразило?
– Масштаб заходу, на який з’їхалися світові лідери, його атмосфера. Найбільше запам’яталися виступи Президента України Петра Порошенка, Прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, колишнього держсекретаря США Конзолізи Райс. Дуже цікавою була зустріч з американським політиком Вільямом Гьордом. Я мав можливість поспілкуватися з ним, запитав у пана Гьорда про політику конгресу США щодо кібербезпеки в медицині, про те, як в США захищають персональні дані пацієнтів, що містяться в електронних медичних картках. Цей досвід є корисним для нашої країни, де електронний формат медичних карток лише вводиться.
На форумі я також познайомився зі студентами з Національного медичного університету ім. Богомольця, Дніпровського медичного інституту, з представниками освітньої громадської організації «Інженіус», в діяльності якої є й медичний аспект. Отримав чимало корисної інформації та сам багато розповідав про наш університет. Загалом, YES – це простір для спілкування, натхнення, обміну досвідом та ідеями.
– Чи отримували ви академічну стипендію до того, як стали стипендіатом освітньої програми «Завтра.UA»?
– Так, академічну стипендію я отримую всі роки навчання. Мені цікаво вчитися, подобається брати участь у наукових дослідженнях. З 2 курсу я є керівником студентського гуртка на кафедрі фізіології. Беру участь у Міжнародних медичних конгресах студентів і молодих вчених, які щороку зорганізовує наш університет. Зокрема, цього року виступав з доповіддю на секції «Кардіологія, ревматологія, нефрологія» та отримав диплом першого ступеня.
– Ви представляли результати досліджень в галузі…
– … кардіології. Вона цікавить мене особливо. Як і фізіологія – моє давнє захоплення. В школі відвідував Малу академію наук і в 11 класі під керівництвом професора Степана Вадзюка написав свою першу науково-дослідницьку роботу з фізіології, яку потім представив на Всеукраїнському конкурсі-захисті та посів перше місце. Степан Несторович читав лекції для слухачів МАН і я старався не пропустити жодної з них. Бо з дитинства любив природничі науки. В школі найулюбленішими були уроки біології та хімії, ці предмети добре знав. Тому й вирішив вступати до ТДМУ. І якби повернути час назад – вчинив би так само.
На 3 курсі посів перше місце на Всеукраїнській олімпіаді з нормальної фізіології. Привіз з Полтави (олімпіада відбувалася на базі Української медичної стоматологічної академії) диплом і приз – сучасний вимірювач артеріального тиску. На 4 курсі був учасником студентської наукової конференції з фтизіатрії в Чернівцях, на п’ятому – з кардіології в польському Кракові, а в спеціалізованих відділеннях лікарень у Вроцлаві мав виробничу практику. Це стало можливим завдяки угоді про співпрацю та обмін студентами для проходження літньої виробничої практики між ТДМУ і Вроцлавським медуніверситетом. Особливо пам’ятна подія – стажування в Інституті серця, який очолює професор Борис Михайлович Тодуров. Тут застосовують новітні технології, де в чому навіть кращі за ті, що я бачив у кардіологічному відділенні у Вроцлаві. Щоб потрапити на стажування, треба було скласти тести, які розробив Інститут серця. Тестування проводили в один день у 15 медичних університетах і лише по три студенти з кожного вишу, які набрали найбільше балів, отримали запрошення на тижневе стажування. З ТДМУ поїхали я, Василь Демчук (на той час ми навчалися на 5 курсі) та Анастасія Ковальчук (тоді шестикурсниця). Учасники стажування (по 9 студентів у групі, щоб ніхто не залишився без уваги) брали участь у всіх етапах лікування хворих, починаючи з функціональної діагностики, ангіографії та закінчуючи операцією й інтенсивною терапією.
– Що вам найбільше сподобалося?
– Операційні. Я був присутній на операції бригади кардіохірургів на чолі з директором інституту Борисом Тодуровим, асистував під час проведення аортокоронарного шунтування.
– Після закінчення університету ким хотіли б працювати?
– Лікарем-кардіологом.
– Звідки приїхали на навчання до ТДМУ?
– З Теребовлі. Цього літа, закінчивши 5 курс, працював в центральній районній лікарні рідного міста. Робота в терапевтичному відділенні захопила, віддавав їй увесь час. Не зчувся навіть, як канікули минули.
– Зараз знову навчання в розпалі. Вільний час знаходите?
– Так, навчаюся комп’ютерному програмуванню. Це моє захоплення ще зі школи. Сучасні інтерактивні курси поєдную з гарними підручниками, бо вважаю, що добрі базові знання з програмування необхідні не лише фахівцям IT-галузі, а й медикам.
– Не шкодуєте за кар’єрою програміста? Адже це дуже популярний фах.
– Ні. Програмування для мене – захоплення, не більше. Медицину ж вважаю своїм покликанням. Крім того, це наука, яку не можна вивчити лише за підручником, бо треба знати не лише теорію, а й володіти практичними навичками та мати можливість здобути клінічний досвід. Потрібний обсяг професійних знань і навичок дає наш університет і я вдячний за це альма-матер.
Лідія ХМІЛЯР